В історичному розслідуванні про виникнення Донбасу озвучили факти про Бахмут, від яких кров холоне у жилах

Новий документальний фільм про Донбас пролив світло на історію Бахмуту, який був повністю зруйнований під час російського вторгнення в Україну й окупований ЗС РФ.

Через багато років історія повторюється: Петро I, Єлизавета й інші ненаситні царі Московії спалювали та терзали Донбас, так і тепер сучасна ненаситна Росія знищує і мучить Схід України. Так, журналіст і сценарист, засновник проєкту "Реальна історія" Акім Галімов провів масштабне історичне дослідження про Схід України, в якому розвінчав головні російські фейки та міфи про Донбас. Нагадаємо, один із них свідчить, що Донеччина та Луганщина - це споконвічно російські землі.

Подивитися документальний фільм про Донбас можна на YouTube-каналі "Реальна історія".

Під час дослідження очевидно, що землі Донбасу у середині XVII століття почали освоювати саме українські козаки. Парадоксально, але це підтверджують не українські, а саме російські історичні акти. Йдеться, зокрема, про доповідну воєводи Григорія Куракіна, якого цар направив на ці землі 1653 року, щоб з'ясувати, хто видобуває солі на Торських озерах.

У перші десятиліття свого існування майбутні Донецька та Луганська області були територією вільних людей, які тікали сюди від влади та переслідувань. Усі прибулі козаки жили тільки за своїми звичаями та засновували тут поселення. Соляний, він же майбутній Слов'янськ, Райгородок, Ямпіль, а незабаром, коли неподалік знайшли нові солоні озера, і містечко Бахмут.

Спершу влада Московського царства намагалася не сваритися з козаками, а іноді їх навіть задобрювала. Козаки були потрібні московитам, адже Дике поле слугувало хорошим фронтиром для кордонів Московії. Але апетити московських царів поступово зростали, особливо після підписання Березневих статей 1654 року - угоди між козацькою старшиною на чолі з Богданом Хмельницьким і московським царем Олексієм Романовим, згідно з якою козачі землі потрапляли під протекторат Росії.

Хоча угода мала бути партнерською (визнання правління царя та військова служба козаків в обмін на захист української держави з боку Росії), царська влада надалі про свої обов'язки воліла не згадувати й почала сприймати козаків як своїх підданих, а їхні землі, зокрема, Донбас, вважати своїми.

Як каже історик Олександр Набока, це був розтягнутий у часі процес приборкання козацтва, який, імовірно, розпочинається з Петра І.

Петро I почав тягнути свої руки до козацьких промислів, до того ж видобутку солі у Бахмуті. 1704 року він забирає солеварні Бахмуту у державну власність Московії й оголошує, що тепер сам вирішуватиме, хто ними користуватиметься. Але мешканці цих земель коритися не звикли, тож Петро І посилає туди каральний загін, який мав продемонструвати місцевому населенню його владу. Московський цар не очікував, що козаки розіб'ють надісланий ним загін і піднімуть справжній бунт. Повстання очолив уродженець Харківської області донський козак Кіндрат Булавін, який намірився йти на Москву разом із розгніваними козаками, зокрема й добровольцями із Запорізької Січі.

У Москві відреагували на цю непокору дуже гостро. Реакція Петра I на непокору українців 300 років тому дуже нагадує те, що відбувається сьогодні. Села, які підтримали повстанців, буквально спалили, а місцевих козаків, які жили на територіях сучасної Луганської та частково Донецької областей і не бажали коритися московській владі, почали винищувати з особливою жорстокістю. Їх вішали, вбивали, саджали на кіл. Йшла дуже страшна каральна кампанія. Цілі поселення на Луганщині повністю спалювалися, та ж Старобільщина, Біловодчина, Сватівщина, Новопсковщина, по суті, згоріли 1707 року.

Край спорожнів і залишався таким деякий час. Найбільше жертв опинилося у тому місці, де почалася вся ця історія - у Бахмуті. За рік після каральної операції Петро I побував на згарищі Бахмуту та на власні очі побачив знищені солеварні та залишки фортеці. Цар тверезо оцінив ситуацію та віддав наказ негайно розпочати відбудову фортеці, насамперед через прибуткову соляну промисловість і вигідне стратегічне розташування.

Повторення історії викликає не лише мороз по спині, а й глибоке розуміння того, що Росія споконвіку прагнула знищити вільну українську державу, не зупиняючись ні перед чим. Як багато років тому Петро I палив Донбас, так тепер окупанти Росії. Але всі ми, українці, продовжуємо вірити у те, що саме на початку XXI століття нам вдасться припинити шалені апетити Російської імперії. Сама РФ не зупиниться - її можна тільки зупинити.

Тим часом Роман Світан позначив терміни звільнення Криму та Донбасу: "Це станеться до вступу в НАТО".

Автор: Дарья Александрова